Студентське життя

5 травня 2022 року на факультеті Інноваційних технологій харчування і ресторанно-готельного бізнесу Одеського національного технологічного університету пройшла відкрита кураторська година на тему «110 років із дня народження Володимира Дальського (1012-1998), актора театру та кіно».

Організатор та спікер к.т.н., доцент кафедри технології ресторанного і оздоровчого харчування, куратор групи ТХ-107  Колесніченко С.Л.

Студентами групи ТХ-107 було освітлено біографію Володимира Дальського (1012-1998), актора театру та кіно. Слухачами на відкритій кураторській годині були студенти та куратори факультету ІТХіРГБ 1, 2, 3 курсів, а також факультетів ТТХПіПБ, ТЗіЗБ, ЕБіК та ММіЛ. Кількість учасників – 33 особи.

 Василь Нестеренко (дійсне ім’я актора), був сиротою, сином загиблого в громадянську війну шахтаря.

Дізнавшись, що у робітничому клубі діє театральний гурток під керівництвом Наталії Іллівни Дальської, Василь душею прикипів до сцени. Поспілкувавшись із хлопчиком, бездітна вдова Дальська вирішила всиновити його. Сімейне життя для Василя було незвичним і одного разу, не витримавши, він втік з дому, прихопивши годинник названої матері. Але то був останній зрив.

Після цього випадку юнак остаточно стає Володимиром Дальським, розпочавши нове життя. Він регулярно грає у робочій самодіяльності.

На заводі сільгоспінвентаря інакше, як Володька-актор його вже не називали. У 1929 р. до Нікополя приїхали представники Київського державного музично-драматичного інституту ім. Лисенка. Інститут проводив «пролетарський набір» та шукав таланти у робочому середовищі. Володимир став студентом.

Перед ним відкрився простір великої сцени.

 Але хвороба матері змусила його у 1931 р. повернутися до Нікополя. Працюючи, він одночасно грав у агітколективі «Комсомольський перфоратор». Після смерті мами Василь вступив до Дніпропетровського 5-го колгоспного пересувного театру.

У 1935 р. Дальського запрошено до Харківського (на той час столичного!) театру юного глядача.

Молодий актор зумів виділитися на загальному тлі й у 1937 р. він уже грав на підмостках Харківського театру ім. Шевченка. Десятки талановитих ролей змусили заговорити про Дальських театральних критиків.

Далі була війна та театр Південно-Західного фронту.

У 1942 р. груди артиста прикрасили бойові медалі. Після війни вже в театрі Київського військового округу Дальський продовжив свою артистичну кар’єру. 17 років життя він віддав армійському театру. Саме в ньому 1951 р. став заслуженим артистом Молдавської РСР, а 1954 р. отримав звання народного артиста УРСР.