ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Студентське життя
ДИСТАНЦІЙНА КУРАТОРСЬКА ГОДИНА «ПАМ’ЯТАЄМО – ПЕРЕМАГАЄМО 1945-2020»
НА ФАКУЛЬТЕТІ ТЕХНОЛОГІЇ І ТОВАРОЗНАВСТВА ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТА ПРОДОВОЛЬЧОГО БІЗНЕСУ
В Одеський національній академії харчових технологій 15 травня 2020 року було проведено єдину кураторську годину в форматі відео конференції в zoom, на тему: «Пам’ятаємо – перемагаємо 1945-2020»
Учасниками конференції та організаторами були студенти груп ТМ-15, ТТП-14, ТМ-34, ТМ-25 та куратори груп відповідно Антіпіна О.О., Гарбажій К.С, Гураль Л.С., Малинка О.В.,
Під час проведення кураторської години студенти групи ТМ-15 Дремух Кристина та Сердюк Юля сумісно с куратором групи Антіпіна О.О. представили презентацію присвячену 75-річниці Дня Перемоги та вшанування пам’яті загиблих у Великій Вітчизняній війні, прочитали віршовані твори.
Навроцький Андрій розповів про свого діда Терлецького Зіновія Семеновича, який приймав участь у бойових діях, пройшов усю війну, нагороджений орденами та медалями.
Студенти групи ТМ-35 Герелюк М. і Житкевич А. під керівництвом куратора групи Гураль Л.С. вшанували пам’ять віршем «Летіла похоронка» та розповіли про один з найбільш складних періодів у житті нашої академії. Прозвучала пісня «Вечір на рейді» у виконанні студентки групи ТМ-25.
Історія знає багато війн – великих і малих. Але вогняний ураган, який увірвався на радянську землю світанковим ранком 22 червня 1941 року, був найлютішим і руйнівним. Одеса стала одним з міст, жителі якого почули вибухи фашистських бомб у перші години війни.
Настав один з найбільш складних періодів у житті інституту. Відразу після урядової заяви про фашистську агресію в актовому залі інституту відбувся мітинг, на якому професори, викладачі, співробітники, аспіранти, студенти дали клятву боротися за честь і свободу Батьківщини, не шкодуючи сил. На екстреному засіданні Вченої Ради було заслухано питання «Про роботу в умовах війни і підпорядкуванні всієї діяльності інституту інтересам фронту». Більшість співробітників інституту та випускників, переодягнувшись у військову форму, добровільно йшли в діючу армію та зі зброєю в руках захищали свою Батьківщину. Багато студентів других і третіх курсів пішли у військові школи. Для студенток були відкриті курси медсестер.
З початком війни навчальна і наукова робота в інституті не зупинилась. Завершувалися останні іспити влітку цього навчального року, студенти закінчували здачу перехідних і державних іспитів. Червневий випуск інженерів проходив в умовах повітряного бомбардування Одеси.
23 липня 1941 року фашистські стерв’ятники бомбили вокзал, інститут та інші об’єкти міста. Під час цього бомбардування була зруйнована частина хімічного корпусу (зараз корпус Б) і нанесені значні руйнування головного корпусу інституту.
В кінці липня 1941 року, незважаючи на великі втрати, фашистським військам вдалося вийти на далекі підступи до Одеси. Загроза окупації, труднощі військової обстановки зажадали прийняття невідкладних заходів з евакуації матеріальної і технічної бази інституту.
За евакуаційного плану перебазування інституту почалося 27 липня 1941 року в місто Новочеркаськ. В першу чергу евакуації підлягали студенти і основний викладацький склад. Навчально-виробничі майстерні, підсобне господарство, усе майно й інвентар в будівлях інституту залишалися на місці. У зв’язку з наближенням фронту до Новочеркаська 4 жовтня 1941 року було отримано розпорядження про передислокацію Інституту в місто Саратов. Через відсутність необхідних умов для його роботи 30 жовтня було видано розпорядженням про тимчасове переведення інституту в місто Ташкент.
25 грудня 1941 року основна частина інституту прибула в Ташкент. Перед колективом постало невідкладне завдання якомога швидше відновити роботу. Вже в січні 1942 року понад 100 студентів приступили до навчальних занять. Інститут оголосив додатковий прийом студентів на всі курси. У короткий термін були переглянуті навчальні плани і робочі програми дисциплін, внесені зміни і доповнення, які відповідають новим умовам життя інституту.
В ці воєнні роки інституту було передано два невеликі млини та підсобне господарство. Це сприяло більш якісному проведенню практичних занять зі студентами та поліпшення їх матеріального становища. У 1943 році вже було 206 студентів, яких навчали 20 викладачів.
За час роботи в Ташкенті з січня 1942 року по серпень 1944 року інститут підготував і випустив 141 фахівця, повністю виконав план прийому студентів; укомплектував штат професорсько-викладацького складу; створив лабораторії за спеціальними й інженерними дисциплінами, бібліотеку з 10 тис. книг. У евакуаційний період співробітники інституту не припиняли і науково-дослідну роботу.
З великою радістю Інститут зустрів повідомлення про звільнення 10 квітня 1944 року м. Одеси військами 3-го Українського фронту. І вже 14 квітня 1944 року в Одесу з Ташкента прибула ініціативна група для організації відновлення вузу. Будівлі навчального корпусу, навчальні млини і будинок для викладачів були зруйнованими.
Долаючи всі труднощі, невеликому колективу інституту вдалося за 11 днів привести в придатний стан лабораторний корпус і гуртожиток студентів. 25 квітня 1944 року лише 32 студенти відновили заняття в Одесі, хоча основний контингент студентів і викладачів ще знаходився в Ташкенті. У травні 1944 року евакуаційний період в житті вузу закінчився, почалося його відновлення. У 45 році інститут випустив 59 інженерів. Їх випуск майже збігся з довгоочікуваним Днем Перемоги.
233 вихованці інституту, нагороджені орденами і медалями, повернулися до навчання. Колектив інституту втратив багатьох товаришів, які полягли смертю хоробрих на фронтах війни.
У перші повоєнні роки колектив інституту працював у важких умовах. Завдяки самовідданій праці всього студентського та професорсько-викладацького складу, допоміжного персоналу до кінця першого післявоєнного навчального року були відновлені всі основні лабораторії, а також кабінети проектування, креслення, нарисної геометрії та малювання.
Через рік після відновлення занять в інституті вже діяли 24 лабораторії та кабінети, а кількість студентів досягла 75 % від довоєнного числа.
З кожним роком академія все збільшується розвивається.
Студенти групи ТТП-14 Чолак Костянтин та Кладко Катерина вшанували пам’ять ветеранів віршем «Пам’ять» та відповідною презентацією.
Цей святий день завжди викликає почуття світлої радості, безмежної гордості за наш народ та гіркий сум водночас. Знаючи, якою великою ціною завойовано нашу Перемогу, ми схиляємо голови перед священною пам’яттю загиблих. Ми пам’ятаємо про тих, хто, не шкодуючи власного життя, захищав рідну землю, наше сьогодення.
Нехай зігріває нас всіх незгасне світло Перемоги, додає сил та наснаги для добрих справ в ім’я щасливого майбутнього нашої країни!
Ст куратор Вікуль С.І.
Заст. декана Гарбажій К.С.